Отець Ігор Цмоканич із Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ у своїй проповіді пояснює:
Цей вислів походить із важливого обряду юдейського свята Йом-Кіпур ― День Покаяння. Це був день посту, день спокути, коли приносилася жертва за гріхи всього народу, влади, священства, старійшин тощо.
Обряд виглядав так: старшини народу та первосвященик брали козенятко або цапа і клали на нього руки, символічно передаючи тим самим гріховну нечистоту. Після того цього цапа виганяли в пустелю, де він зникав, забираючи зі собою гріхи.
Відпустити ― означає відв’язати від себе гріх, який придавлює, обплутує, робить розслабленим. У цей час людина розуміє, що щось не так, але змінитися вже не може, бо, ніби, потопає у болоті своїх провин.
Коли цього цапа виганяли в пустелю, у жертву приносили агнця. З його кров’ю первосвященик входив у Святая Святих і голосно прикликав ім’я Боже. Так народ отримував відпущення гріхів, очищення і міг наближатися до святого Бога.
Цей обряд став прообразом того, що робить Господь для нашого спасіння. Він бере на себе наші провини, щоб звільнити нас і дати нам шанс змінитися. Та це звільнення відбудеться ціною Його крові. Ця жертва ― принесена раз і назавжди. Тому так важливо, чуючи слова ― «відпускаються твої гріхи», пам’ятати, якою ціною ці гріхи відпущені. Мусимо пам’ятати про цю жертву, заплачену за нашу свободу.
Зараз ми переживаємо щось схоже: наші брати і сестри беруть на себе наслідки нашої байдужості, боягузтва, неуважності, безвідповідальності й платять кров’ю за нашу свободу, наше життя. Дуже важливо не змарнувати цей шанс, здобутий кров’ю.
«Відпускаються тобі твої гріхи», ― ці слова чуємо в Таїнстві Сповіді. Господь нас прощає, розрізає те, що наш обплутує своєю жертвою. Не змарнуймо і жертву Христову, і жертву наших воїнів.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
